2. Привчіть дитину прокидатися раніше, щоб збирання до щколи не перетворилося в щоденні хвилювання.

3. Будіть дитину спокійно, з усмішкою, лагідними словами.

4. Обов’язково привчіть дитину вранці снідати. Це важливий момент у запобіганні хвороб шлунку.

5. Давайте дитині у школу воду, фрукти.

6. Привчіть дитину збирати портфель напередодні ввечері. Перевірте, чи не забула вона чогось важливого.

7. Проводжаючи дитину до школи, побажайте їй успіхів.

8. Зустрічайте дитину спокійно. Не ставте безліч запитань. Дайте їй можливість відпочити.

9. Після закінчення занять дитина потребує відпочинку, щоб звільнитися від психологічного напруження.

10. Запитуйте, чи не передавала вчителька для батьків якусь інформацію.

11. Зауваження вчителя вислуховуйте без присутності дитини, вислухавши не поспішайте влаштовувати сварку.

12. Якщо дитина замкнулася в собі, щось її турбує, не вимагайте пояснень. Нехай заспокоїться – потім розповість, що саме її непокоїть.

13. Дозволяйте дитині дивитися телевізор не раніше, ніж усі завдання будуть виконані. Бажано, щоб дитина дивилась тільки дитячі передачі.

14. Не треба завантажувати дитину позашкільною діяльністю із самого початку навчання.

15. Протягом дня знаходьте час для спілкування з нею.

16. Завжди будьте уважним до стану здоров’я дитини.

17. Часті нарікання на дитину чи порівняння з іншими можуть розвинути комплекс неповноцінності.

18. Не ставте ваші стосунки з дитиною в залежність від її успішності.

19. Дитина має відчувати, що Ви її любите, завжди допоможете та підтримаєте.

Поради батькам щодо підтримки дитини в період адаптації до школи

Безумовно, найкращим профілактичним засобом збереження психічного здоров'я в період адаптації до школи є добре ставлення батьків до дітей, розуміння їхнього внутрішнього світу, проблем, переживань. Відомо, що не існує готових рецептів та моделей виховання, які можна просто взяти і без змін "прикласти" до своєї дитини. Але не дивлячись на це, можна дати деякі рекомендації з полегшення процесу адаптації дітей до школи:- повірте в унікальність та неповторність власної дитини, в те що Ваша дитина – єдина у своєму роді, несхожа на жодну сусідську дитину і не є точною копією Вас самих.

Тому не варто вимагати від дитини реалізації заданої Вами життєвої програми і досягнення поставленої Вами мети.- надайте право їй прожити життя самій.- дозвольте дитині бути самою собою, з своїми недоліками, слабкостями та достоїнствами. Приймайте її такою, якою вона є.

Спирайтесь на сильні сторони дитини.- не соромтесь демонструвати дитині свою любов, дайте їй зрозуміти, що будете її любити за будь-яких обставин.- не бійтесь "залюбити" свою дитину, беріть її на коліна, дивіться їй в очі, обіймайте та цілуйте коли, вона того бажає.- в якості виховного впливу використовуйте частіше ласку та заохочення, ніж покарання та осудження.- намагайтесь, щоб Ваша любов не перетворилась на вседозволеність та бездоглядність.

Встановіть чіткі межі та заборони (бажано, щоб їх було небагато – лише самі основні на Ваш погляд) і дозвольте дитині вільно діяти в цих межах. Суворо дотримуйтесь встановлених заборон і дозволів.- не поспішайте звертатись до покарань. Намагайтесь впливати на дитину проханнями – це самий ефективний спосіб давати їй інструкції. У випадку непокори, батькам необхідно переконатись, що прохання відповідає віку і можливостям дитини.

Лише в цьому випадку можливо використовувати прямі інструкції, накази, що достатньо ефективно, якщо дитина звикла реагувати на ввічливі прохання батьків. І лише тоді, коли дитина демонструє відкриту непокору, батьки можуть думати про покарання. Немає потреби нагадувати, що покарання повинно відповідати вчинку, дитина має розуміти за що її покарали.

Батьки самі вибирають міру покарання, але важливо зазначити, що фізичне покарання – тяжка за своїми наслідками каральна міра.

Пам'ятайте:

* Покарання – це моральний замах на здоров'я: фізичне і психічне.
* Покарання не повинно бути за рахунок любові. Не залишайте дитину без заслуженої похвали і нагороди. Ніколи не відбирайте подарованого вами чи кимось іншим.
* Краще не карати, ніж карати із запізненням. Запізнілі покарання нагадують дитині про минуле, не дають змоги стати іншою.
* Покараний – значить вибачений. Інцидент вичерпано – сторінка перегорнута. Наче нічого й не трапилось. Про старі гріхи ні слова. Не заважайте починати життя спочатку!
* Хоч би що там трапилось, хоч би якою була провина, покарання не повинно сприйматися дитиною як перевага вашої сили над її слабкістю, як приниження.
* Дитина не повинна боятися покарання. Найвразливіше для неї — ваше засмучення.
* Не забувайте, що ключ до серця дитини лежить через гру. Саме в процесі гри Ви зможете передати їй необхідні навички, знання, поняття про життєві правила та цінності, навчите краще розуміти один одного.
* Частіше розмовляйте з дитиною, пояснюйте їй незрозумілі явища, ситуації, суть заборон та обмежень.Допоможіть дитині навчитись вербально висловлювати свої бажання, почуття та переживання, інтерпретувати свою поведінку та поведінку інших людей. Прийнята в деяких родинах система залякування дітей, безумовно, заслуговує осудження, бо стає джерелом виникнення особливого способу самозбереження – неправдивості та нещирості. Тяжкі переживання особливо негативно впливають на формування таланту, особистості дитини, легко призводять до психостенічних реакцій, імпульсивних дій та афектів. Існує термін "шкільна фобія", тобто острах у деяких дітей перед відвідуванням школи. Насправді часто йдеться не стільки про школу, скільки про побоювання дитини йти з дому, розлучатися з батьками.Якщо дитина дуже хвороблива, то, як правило, вона перебуває в умовах гіперопіки з боку батьків. Іноді зустрічаються батьки, котрі самі побоюються школи і побіжно навіюють це побоювання своїм дітям, або драматизують проблеми початку навчання. Вони намагаються виконувати замість дітей їхні домашні завдання, контролюють кожну написану дитиною літеру і тим самим створюють у неї "навчальну фобію".Як результат – у дітей виникають, невпевненість у своїх силах, сумніви щодо своїх знань, виробляється звичка сподіватися на допомогу в найпростішій ситуації.

Дуже важливо піклуватись про те, щоб створити дитині ситуацію з гарантованим успіхом. Можливо, це буде вимагати від батьків деякої зміни вимог до дитини, але справа того варта.Потрібно чітко усвідомлювати, що успіх породжує успіх і посилює впевненість у своїх силах як у дитини, так і в батьків.Лікарі-педіатри сьогодні відмічають різке зростання у дітей таких захворювань, які раніше були властиві тільки дорослим, що постійно знаходяться у стресових ситуаціях.

Для сучасної дитини стресовою ситуацією стає все те, що є буденним життям для дорослого, який не може або не бажає створювати спеціального режиму для ще незміцнілого організму. Сучасна література і практичний досвід психологів вказує на велику кількість випадків, коли погіршення і психічного, і фізичного здоров'я дитини пов'язано тільки з тим, що дорослі водять дитину з собою по місцях масового скупчення людей.

Деякі батьки не помічають різниці між собою і дитиною (забуваючи про те, що дитина – це не маленька копія дорослої людини, а маленька людина, яка живе і розвивається у своєму світі і вимірі, за власними законами), придушуючи її зливою інформації, непосильними для неї емоційними навантаженнями, характерними для їх спілкування. Все це не минає безслідно, і в дітей з’являються такі "дорослі" захворювання, як безсоння, виразка, коліт, мігрень.

Якщо в родині негаразди і дитина постійно знаходиться в сфері спілкування батьків, тобто активно залучається як активний співучасник у їх сварках і з’ясуваннях, то, можливо, ніхто не здивується, коли у дитини з'являться невротичні симптоми та інші порушення психічного і фізичного розвитку, які будуть блокувати розвиток у дитини її таланту. Коли дитина йде до школи, різко змінюється її спосіб життя. І якщо дитина не готова до цієї зміни, то школа для неї перетворюється на пекло і дитина поступово набирає стільки негативних відчуттів, що навіть відмовляється йти до навчального закладу.

Корисні поради батькам.

АЗБУКА ДЛЯ БАТЬКІВ

А – азбуку виховання повинні знати всі батьки.

Б – будьте при дітях витримані у своїх вчинках та словах.

В – вас запитує дитина – уважно вислухайте і дайте відповідь.

Г – говоріть із дитиною у зрозумілій для неї формі.

Д– дайте можливість дитині виявити самостійність.

Є – єдність між вихователями, класними керівниками, усіма педагогами та членами сім’ї – запорука успішного виховання.

Ж – життя дитини має бути заповнене посильною працею, грою.

З – знайте: основи виховання закладаються з раннього віку.

І – ігри для дитини – запорука здоров’я і нормального фізичного розвитку.

К – корисно знати: любов до дитини має бути поміркованою.

Л – лялька і м’яч – улюблені і найкращі іграшки для дітей.

М – мама і мир – найдорожче для дітей.

Н – ніколи не говоріть дітям неправду.

О – одяг дітей має бути охайним.

П – прагніть поводитись із дітьми завжди справедливо.

Р – розмовляйте з дітьми частіше, співайте, смійтеся, відпочивайте.

С – слідкуйте за своєю поведінкою, бо діти наслідують нас.

Т – трудитись навчайте дітей з раннього віку.

У – успіх у вихованні залежить від здорової атмосфери в сім’ї.

Ф – фізкультура для дитини має бути улюбленим уроком.

Х – хай дитина завжди відчуває інтерес до себе.

Ц – цілеспрямованість у вихованні допоможе досягти значних успіхів.

Ч – частіше бувайте з дитиною на лоні природи, вона – перший учитель вашої дитини.

Ш – шум – ворог здоров’я дитини.

Щ – щастя і радість у ваших руках.

Я – якщо хочете, щоб ваша дитина була ввічливою, справедливою, доброю, чесною, ставилась до всіх з любов’ю, то намагайтеся дотримуватись усіх цих порад самі.

Десять «золотих правил» виховання щасливих дітей, або поради американського психолога Віктора Клайна.

Правило1. Не марнуйте часу дитини. У ранньому дитинстві мозок найкраще сприймає нове, накопичує знання. Пізніше їх засвоїти набагато важче

Правило 2. Формуйте самоповагу. Необхідно розвивати в дитини такі здібності, прищеплювати такі навички, котрі б вирізняли її з-поміж інших, викликали б повагу ровесників і дорослих. Діти мають знати, що успіх, майбутній добробут залежить від них самих. І ще: у кожної дитини має бути хороший друг. Батьки спрямовують цю дружбу і зміцнюють її.

Правило 3. Навчіть дитину спілкуватися. Є шість умов, за яких у дитини виробляються корисні навички: щира любов до батьків ( дає відчуття захищеності); приязне ставлення до навколишніх ( не лише до близьких та рідних); зовнішня привабливість ( одяг, манери); можливість спостерігати правильне спілкування ( поведінка батьків, учителів, ровесників); висока самооцінка, а звідси – впевненість у собі; середній ( як мінімум) запас слів; вміння підтримувати розмову.

Правило 4. Пильнуйте, щоб дитина не стала теле або комп’ютероманом. Бо ці види діяльності гальмують в дітей розвиток лівої півкулі головного мозку. А нею визначається розвиток мови. Отже з часом у дитини можуть виникнути проблеми у спілкуванні.

Правило 5. Виховуйте відповідальність, порядність. Не лише повсякчас пояснюйте «що таке добре, а що – погано», а й закріплюйте гарні навички, карайте за негідні вчинки. Прикладом повинні бути ви самі.

Правило 6. Навчіть дитину шанувати сім’ю . Щоб виростити ніжних і люблячих дітей, оточіть їх піклуванням, ласкою з перших днів життя. Діти мають бачити, що йдучи на роботу чи повертаючись додому, тато – мама цілуються – це сімейний ритуал.

Правило 7. Живіть у хорошому оточенні. Друзі, яких виберуть собі ваші діти, впливатимуть на їхні моральні орієнтири, поведінку. Якщо ви живете на соціально – психологічному смітнику, дітям важко бути вийти з нього, розповсюджуючи пахощі троянд.

Правило 8. Будьте вимогливими. Але не будьте тиранами. Розумними і слухняними діти стають не відразу, на це треба витратити роки.

Правили 9. Привчайте дитину до праці. Але без примусу. Подбайте, щоб вони набули трудових навичок, подбайте, щоб їхнє життя було заповнене цікавими і корисними справами.

Правило 10. Не робіть за дітей те, що вони можуть зробити самі. Нехай все перепробують, нехай навчаться на власних помилках.

РЕКОМЕНДУЄМО БАТЬКАМ

• Радійте вашому сину, дочці.
• Розмовляйте з дитиною турботливим, підбадьорливим тоном.
• Коли дитина з вами розмовляє, слухайте уважно, не перебиваючи.
• Встановіть чітко визначені вимоги до дитини.
• У розмові з дитиною називайте як найбільше предметів, їхніх ознак, дій з ними.
• Ваші пояснення повинні бути простими і зрозумілими.
• Говоріть чітко, ясно.
• Будьте терплячі.
• Спочатку запитуйте "Що", а потім "Навіщо і чому".
• Щодня читайте дитині й обговорюйте прочитане.
• Заохочуйте в дитині прагнення ставити запитання.
• Заохочуйте цікавість, допитливість і уяву вашої дитини.
• Частіше хваліть дитину.
• Заохочуйте ігри з іншими дітьми. Піклуйтеся про те, щоб у дитини були нові враження, про які вона могла б розповісти.
• Намагайтеся, щоб дитина разом із вами щось робила вдома.
• Збирайте платівки, касети, диски із записами улюблених пісеньок, віршів, казок та мультфільмів дитини: нехай вона слухає і дивиться їх знову і знову.
• Намагайтеся виявити цікавість до того, що їй подобається робити (колекціонувати, малювати та ін.)
• Регулярно водіть дитину в бібліотеку.
• Будьте прикладом для дитини: нехай вона бачить, яке задоволення ви одержуєте від читання газет, журналів, книг.
• Не втрачайте почуття гумору.
• Грайте з дитиною в різні ігри.
• Чимось займайтеся разом усією родиною.
• Допоможіть дитині вивчити її ім'я, прізвище, адресу.

НЕ РЕКОМЕНДУЄМО

• Не перебивайте дитину, не говоріть, що ви все зрозуміли, не відвертайтеся, поки дитина не закінчила розповідати, — іншими словами, не дайте їй запідозрити, що вас мало цікавить те, про що вона говорить.
• Не ставте занадто багато запитань.
• Не примушуйте дитину робити те, до чого вона не готова.
• Не змушуйте дитину робити що-небудь, якщо вона крутиться, втомилася, засмучена.
• Не вимагайте занадто багато — пройде чимало часу, перш ніж дитина привчиться самостійно прибирати за собою іграшки чи упорядковувати свою кімнату.
• Не слід постійно виправляти дитину, постійно повторюючи: "Не так, перероби".
• Не говоріть: "Ні, вона не червона", краще скажіть: "Вона синя".
• Не треба критикувати дитину віч-на-віч, тим більше не слід цього робити в присутності інших людей.
• Не треба встановлювати для дитини безліч правил: вона перестане звертати на них увагу.
• Не очікуйте від дитини розуміння:
усіх логічних правил;
усіх ваших почуттів;
абстрактних міркувань і пояснень
• Не виявляйте підвищеного занепокоєння з приводу кожної зміни в дитині вперед чи деякого регресу.
• Не порівнюйте дитину ні з якими іншими дітьми: ні з її братом (сестрою), ні із сусідами, ані з її приятелями чи родичами.
• Частіше радьтеся з фахівцями, іншими батьками, читайте книги з питань виховання